злаковий
ЗЛА́КОВИЙ, а, е. Прикм. до злак.
Обмолочують злакові трави на всяких молотарках (Колг. Укр., 8, 1956, 32);
// Який росте серед злаків.
На полях, де застосовують гербіциди, гине 93-95 процентів злакових бур’янів (Хлібороб Укр., 4,1965, 6);
// у знач. ім. зла́кові, вих, мн. Назва родини цінних зернових і кормових рослин.
Жито належить до родини злакових.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me