зламувати

ЗЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Згинаючи що-небудь, надавлюючи на щось, відділяти, відламувати частини, куски від чого-небудь; розламувати.

Павло вийма у нього з-за пазухи люльку, зламує кілька голівок із сірників і наклада в люльку (Кроп., II, 1958, 385);

Наступного ж дня він і справді провинився: зламав біля шкільного ганку топольку (Донч., V, 1957, 497);

Контр-адмірал зламав сургучеві печатки і почав читати донесення (Кучер, Чорноморці, 1956, 43);

Річка, зламавши кригу, вийшла з берегів і залила всю заплаву (Коз., Сальвія, 1959, 199);

// Порушувати частково або повністю цілість кістки, кісток.

— Бодай ти там на сходах ногу зламала! — забобонів [забубонів] сусід (Н.-Лев., IV, 1956, 291);

Як пригадать отой обвал гірський, Що, бачите, зламав йому хребет (Рильський, III, 1961, 163);

// тільки док. Зробити непридатним для використання, зіпсувати ударами, поштовхами і т. ін.

Він бив машину що було сили, ..крутив головки гайкам і ламав все, що вдавалось зламати (Коцюб., II, 1955, 91);

// тільки док. Руйнуючи, розбиваючи на частини, знищити, ліквідувати що-небудь.

Якось Лигун натякнув жінці, що час зламати старий дім і поставити новий (Чаб., Тече вода… 1961, 87).

◊ Злама́ти [собі́] го́лову (ши́ю) — покалічитися або загинути від чого-небудь.

Хто на нас зазіхає, той собі голову зламає (Укр.. присл.., 1955, 432);

Встає Україна, до зброї встає.. Отам і зламаєш ти шию собі, Обжерливий звіре імперіалізму! (Бажан, Роки, 1957, 249);

Злама́ти зу́би див. зуб;

Злама́ти лід див. лід;

Язи́к (язика́) злама́єш — дуже важко вимовити яке-небудь слово.

— Дре-дре-дре… Дрепер! — аж скрикнув становий, читаючи далі, і сплюнув. — Ну й прізвище?! І язика зламаєш (Мирний, IV, 1955, 372).

2. тільки док. Порушити порядок, стрункість розташування.

Батальйон зламав свої колони, і за хвилину од його суворої стрункості нічого не лишилось (Кол., На фронті.., 1959, 64);

Не витримали молоді, недосвідчені в боях юнаки, прогнули лівий фланг, зламали (Довж., І, 1958, 181).

Злама́ти оборо́ну (фронт і т. ін.) — прорвати оборону (фронт і т. ін.).

[Огнєв:] Зламав я оборону ворога кров’ю бійців не для того, щоб пробиватися назад, повертатися (Корн., II, 1955, 46).

3. тільки док., перен., розм. Перемогти, здолати кого-, що-небудь (у боротьбі, битві і т. ін.).

О, як Бажав я кинуться стрілою… Хоч наложити головою, Аби лиш ворога зламать! (Фр., XIII, 1954, 145);

— Захищали ми надволзькі береги Нас у битві не зламали, не здолали вороги (Уп., Вірші.., 1957, 30);

// Подолати чий-небудь опір, упертість, примусити скоритися.

Опір юний і залізний не зламає чорна рать (Сос., II, 1958, 211);

— Сам я вільний і ніколи Не зламав чужої волі! (Л. Укр., І, 1951, 368);

// Позбавити кого-небудь сили, енергії, волі і т. ін., знесилити фізично або морально.

Лихо, що несподівано впало їй на голову, зламало, придавило бідну жінку, взяло в неї всю силу (Гр., І, 1963, 316);

Ніякі невдачі не зламають енергії людей, які почувають і на ділі бачать свій тісний зв’язок з революційним класом.. (Ленін, 9, 1949, 249);

Легше гори розрівнять, Бравий хлопець-верховинець, Ніж твій мужній дух зламать (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 50).

◊ Злама́ти ро́ги див. ріг;

Злама́ти хребе́т (кри́ла, спи́ну) кому, чиї — перемогти, примусити кого-небудь скоритися, позбавити його фізичної можливості чинити опір.

Багато проллється крові, але ми повинні зламати і зламаємо хребет фашистам (Довж., III, 1960, 46);

Хижий ворог зламать захотів наші сонячні крила, наші ниви стоптать, столочити громами гармат (Сос., II, 1958, 218).

4. тільки док., перен. Рішуче відкинути, зруйнувати, знищити або порушити що-небудь традиційне, звичне, усталене.

Пролетаріат повинен у процесі революції зламати буржуазну державну машину і створити свою державу (Укр. іст. ж., 6, 1960, 5);

[Анна:] Хіба вам звичай дозволяє танці? [Д. Жуан:] Для надзвичайної зламаю звичай (Л. Укр., III, 1952, 353);

Шахтарі почали з того, що зламали.. гасло аполітичності профруху (Кулик, Записки консула, 1958,111);

// Змінити в якийсь бік, переробити (характер, поведінку і т. ін.).

Байда не відмовляється, він довів Марію до відчаю. Хотів зламати її веселу натуру, зробити свійською, покірливою… (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 4);

Є характери, яких не зламаєш без доброго віника (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 202);

// Зіпсувати, спотворити (життя).

Чекав [Йосиф], між нами кажучи, що дружина, вислухавши його, почне дорікати та лементувати, що зламав дитині життя (Вільде, Сестри.., 1958, 135).

5. тільки док., перен. Не додержати чого-небудь обіцяного, даного, порушити щось.

— Я присягу зламала! (Март., Тв., 1954, 156);

Чесна людина він. Слово дав — ніколи не зламає (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 165);

Він [імператор Никифор] втратив останній глузд і зробив непоправну похибку, зламавши мир з болгарами… (Скл., Святослав, 1959, 292).

6. тільки док., перен., розм; рідко. Умовити кого-небудь діяти певним чином, схилити до чогось.

Отак вони й зламали Варвару, обидві дочки, на той ненависний матері шлюб (Кучер, Голод, 1961, 291).

7. тільки док., перен. Вигнути під кутом, змінивши звичайний вигляд, попередній контур.

Зрештою наважилась [Ольга]. Зламала брови.— Вас не звільнять,— проказала твердо (Кач., II, 1958, 38).