зламувати

підрі́зати (підтя́ти, підітну́ти, притя́ти, злама́ти і т. ін.) / підрі́зувати (підріза́ти, підтина́ти, зла́мувати і т. ін.) кри́ла кому. Позбавити кого-небудь можливості здійснювати щось; підірвати міць, знесилити когось або обмежити поле його діяльності. Усіх нас єднала свята любов до революції і люта ненависть до контрреволюції. Кожен з нас мріяв учитися, а Денікін підрізав крила (В. Минко); (Овлур:) Ось бояр приборкав він (князь), се правда! Всім воєводам, дукам крил (крила) притяв (І. Франко); — Навіщо ж Валентинові Модестовичу підрізувати вам крила зараз, коли ви самі чимдуж мчите до своєї загибелі? (Ю. Шовкопляс); І знов у Кульчицького прокидається несамовита самовпевненість і образа: керувати б йому щонайменше округою, але нечуй-вітри щоразу підрізають крила (М. Стельмах). підріза́ти кри́льця. Залишати його (паровий млин) й надалі Шумейкові теж не можна. Наживається він, багатіє. Пора вже йому підрізати крильця (А. Шиян).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

зламувати — зла́мувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
зламувати — Розламувати; (кістки) ламати; зломлювати; док. ЗЛАМАТИ і ЗЛОМИТИ, (лави бійців) розладнати, розладити; (опір) побороти, здолати; (хребет, кому) ІД. розгромити <�знекровити> кого; (традицію) зруйнувати; (життя) зіпсувати, спотворити; (присягу) порушити. Словник синонімів Караванського
зламувати — -ую, -уєш, недок., рідко, зламати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Згинаючи що-небудь, надавлюючи на щось, відділяти, відламувати частини, шматки від чого-небудь; розламувати. || Порушувати частково або повністю цілість кістки, кісток. || тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
зламувати — ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев. Словник синонімів української мови
зламувати — ЗЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Згинаючи що-небудь, надавлюючи на щось, відділяти, відламувати частини, куски від чого-небудь; розламувати. Словник української мови в 11 томах
зламувати — Зла́мувати, -мую, -єш сов. в. злама́ти, -ма́ю, -єш, гл. 1) Сламывать, сломать. 2) Нарушать, нарушить. Зламати слово, присягу. K. Досв. 66. Був зламаний закон Мойсеїв. Єв. І. VII. 23. Байда... не зламав своєї віри. К. ЧР. 83. Словник української мови Грінченка