зламувати
ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев. на дві частини); НАДЛА́МУВАТИ, НАДЛО́МЛЮВАТИ (не зовсім, не до кінця); ТРОЩИ́ТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИ, МОТЛОШИ́ТИ розм., КРУШИ́ТИ розм. рідше (вщент). — Док.: полама́ти, злама́ти, ви́ламати, ви́ломити, поломи́ти, зломи́ти, розлама́ти, розломи́ти, перелама́ти, переломи́ти, надлама́ти, надломи́ти, потрощи́ти, розтрощи́ти, строщи́ти, помотлоши́ти. Били посуд, ламали стільці, шафи, рубали навіть долівку сокирою, тільки вікон не займали (Г. Хоткевич); Павло.. зламує кілька голівок із сірників і наклада в люльку (М. Кропивницький); Іде (Зет) до скелі виламувати нову брилу (Леся Українка); Хоче море човна розламати, трощить, ломить, піском засипає (Леся Українка); Вони розбивали комори, лупали скрині, палили акти на володіння ґрунтами і людьми (П. Панч); Вхопив медвідь дрючину, розломив її і зі страшним риком кинувся на свого ворога (І. Франко); Старий.. одну сигарету переламав навпіл (В. Гжицький); Руки й товстенецькі пальці були такі здорові, що сміливо переломили б будь-яку залізяку (І. Нечуй-Левицький); Вона було пиріжком у неділю наділить, а надломиш у садку вишню, то за чуприну посмиче (Марко Вовчок); Інші кинулись крушити на дрізки три шибениці (О. Ільченко).
ПОРУ́ШУВАТИ що (робити щось всупереч наказові, закону, традиції тощо; не додержувати слова, обіцянки), ПЕРЕСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИ від чого, ЛАМА́ТИ, ЗЛА́МУВАТИ рідше, ПОРУША́ТИ діал. — Док.: пору́шити, переступи́ти, відступи́ти, полама́ти, злама́ти (зломи́ти). — Все розкажи. — Про те, як танк підірвав? — не без лукавства запитав Черниш. — Ні, як порушив наказ командира роти (О. Гончар); — Ти член організації "Червоні зорі", піонер, і не смієш переступати своїх обов'язків (О. Гуреїв); Так, є доля правди в словах дружини, але є і залізна логіка його життя: попустити своє годиться тільки тоді, коли це приносить користь. Відступиш від цих основ — і станеш на слизький шлях жінчиних родичів (М. Стельмах); Де закон ламають, там правди не знають (прислів'я); Зламувати присягу.
Значення в інших словниках
- зламувати — зла́мувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- зламувати — Розламувати; (кістки) ламати; зломлювати; док. ЗЛАМАТИ і ЗЛОМИТИ, (лави бійців) розладнати, розладити; (опір) побороти, здолати; (хребет, кому) ІД. розгромити <�знекровити> кого; (традицію) зруйнувати; (життя) зіпсувати, спотворити; (присягу) порушити. Словник синонімів Караванського
- зламувати — -ую, -уєш, недок., рідко, зламати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Згинаючи що-небудь, надавлюючи на щось, відділяти, відламувати частини, шматки від чого-небудь; розламувати. || Порушувати частково або повністю цілість кістки, кісток. || тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зламувати — підрі́зати (підтя́ти, підітну́ти, притя́ти, злама́ти і т. ін.) / підрі́зувати (підріза́ти, підтина́ти, зла́мувати і т. ін.) кри́ла кому. Позбавити кого-небудь можливості здійснювати щось; підірвати міць, знесилити когось або обмежити поле його діяльності. Фразеологічний словник української мови
- зламувати — ЗЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Згинаючи що-небудь, надавлюючи на щось, відділяти, відламувати частини, куски від чого-небудь; розламувати. Словник української мови в 11 томах
- зламувати — Зла́мувати, -мую, -єш сов. в. злама́ти, -ма́ю, -єш, гл. 1) Сламывать, сломать. 2) Нарушать, нарушить. Зламати слово, присягу. K. Досв. 66. Був зламаний закон Мойсеїв. Єв. І. VII. 23. Байда... не зламав своєї віри. К. ЧР. 83. Словник української мови Грінченка