1. Словник української мови в 11 томах

злочинство

ЗЛОЧИ́НСТВО, а, с. Злочинний вчинок; злочин.

Розказується все поряду, як Романа Сиваша піймано на підпалі, як сам він признався в злочинстві та ще й у тому, що крав коні (Гр., II, 1963, 307);

— От кляті дороги! Щоб ото містка не полагодити?! — Злочинство просто! (Вишня, І, 1956, 384);

Але сьогодні спати не можна. Це буде просто злочинство (Донч., І, 1956, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злочинство — злочи́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. злочинство — Злочинність, беззаконня; пор. ЗЛОЧИН. Словник синонімів Караванського
  3. злочинство — -а, с. Злочинний вчинок; злочин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. злочинство — ЗЛО́ЧИН (суспільно небезпечна дія, що чинить, заподіює зло людям), ЗЛОЧИ́НСТВО, ЗЛОДІЯ́ННЯ книжн., ПЕРЕ́СТУП заст.; КРИМІНА́Л розм., КРИМІНА́ЛЬЩИНА розм., ГОЛО́ВНИЦТВО діал. (карний злочин). — Нема в злочині геройства. Є тільки сором і ганьба (О. Словник синонімів української мови
  5. злочинство — Злочи́нство, -ва, -ву; -чи́нства, -чи́нств Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. злочинство — Злочинство, -ва с. Злодѣяніе, злодѣйство, преступленіе. Словник української мови Грінченка