1. Словник української мови в 11 томах

зліквідувати

ЗЛІКВІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Припинити діяльність (закладу, установи і т. ін.).

Зліквідувавши свою мізерію, він подався до Борислава (Фр., VIII, 1952, 412);

— Колгоспів немає? Нема. Зліквідували? Зліквідували. А тепер що — здумали настановляти людей на старий порядок? Ні, це щось не так (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 85).

2. Припинити існування чого-небудь, позбутися чогось.

На середину кімнати виходили бригадири, голова колгоспу, окремі колгоспники і говорили про відставання, давали самі обіцянку і закликали інших щирою працею зліквідувати прорив у весняній засівній (Панч, В дорозі, 1959, 232).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зліквідувати — зліквідува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зліквідувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Припинити діяльність (закладу, установи і т. ін.). 2》 Припинити існування чого-небудь, позбутися чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зліквідувати — НИ́ЩИТИ (припиняти існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩУВАТИ, ЛІКВІДО́ВУВАТИ (ЛІКВІДУВА́ТИ) (позбуватися, усувати); РУЙНУВА́ТИ (поступово розладнуючи); ВИНИ́ЩУВАТИ (усіх, усе або багатьох, багато); ВИВО́ДИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ рідше, ЗВО́ДИТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. зліквідувати — Зліквідува́ти, -ду́ю, -ду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)