змичка

ЗМИ́ЧКА, и, ж.

1. спец. З’єднання країв, кінців чого-небудь.

2. перен. Цілковита погодженість, єдність (інтересів, дій, вчинків); союз.

— Сину, куди скаржитись, як скрізь однаково. Як змичка в них. Набралася кумпанія, та що хочуть, те й роблять (Головко, II, 1957, 22);

Підсумки першого року непу дали можливість В. І. Леніну заявити про те, що відступ закінчився, бо мету цього відступу досягнуто, що справа тепер у зміцненні змички соціалістичної промисловості з селянською економікою (Іст. УРСР, II, 1957, 238).