1. Словник української мови в 11 томах

змокати

ЗМОКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗМО́КНУТИ і ЗМО́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. змок і змо́кнув, ла, ло; док., розм. Ставати мокрим, вологим; намокати, промокати.

Вони бігли в подвір’я, скакали в калюжу, як були в одежі, й качалися там в якійсь гарячковій нестямі, щоб краще змокнуть і не боятись скакати в огонь (Коцюб., II, 1955, 93);

Дощ був густий і навальний.. Федір таки добре змок (Збан., Сеспель, 1961, 40).

◊ Змо́кнути (змо́кти) до ни́тки див. ни́тка;

Як (мов, на́че і т. ін.) хлющ змо́кнути (змо́кти) див. хлющ.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змокати — змока́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. змокати — -аю, -аєш, недок., змокнути і змокти, -кну, -кнеш; мин. ч. змок, -ла, -ло і змокнув, -нула, -нуло; док., розм. Ставати мокрим, вологим; намокати, промокати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. змокати — НАМО́КНУТИ (НАМО́КТИ) (просочившись, покрившись вологою, водою тощо, стати вологим, мокрим), ПРОМО́КНУТИ (ПРОМО́КТИ) підсил., ВИ́МОКНУТИ (ВИ́МОКТИ) підсил.; ЗМО́КНУТИ (ЗМО́КТИ) підсил. (перев. про істоти); ЗАМО́КНУТИ (ЗАМО́КТИ) (перев. Словник синонімів української мови
  4. змокати — Змока́ти, -ка́ю, -ка́єш; змо́кнути і змо́кти, змо́кну, змо́кнеш; змок, змо́кла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. змокати — Змока́ти, -ка́ю, -єш сов. в. змо́кти, -кну, -неш, гл. 1) Мокнуть, смокнуть. Лінивіш в своїй хаті змокне. Ном. № 10838. 2) Иносказательно: горѣть, сгорѣть. см. мокти. Словник української мови Грінченка