змокати
Змока́ти, -ка́ю, -єш
сов. в. змо́кти, -кну, -неш, гл.
1) Мокнуть, смокнуть. Лінивіш в своїй хаті змокне. Ном. № 10838.
2) Иносказательно: горѣть, сгорѣть. см. мокти.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- змокати — змока́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- змокати — -аю, -аєш, недок., змокнути і змокти, -кну, -кнеш; мин. ч. змок, -ла, -ло і змокнув, -нула, -нуло; док., розм. Ставати мокрим, вологим; намокати, промокати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- змокати — НАМО́КНУТИ (НАМО́КТИ) (просочившись, покрившись вологою, водою тощо, стати вологим, мокрим), ПРОМО́КНУТИ (ПРОМО́КТИ) підсил., ВИ́МОКНУТИ (ВИ́МОКТИ) підсил.; ЗМО́КНУТИ (ЗМО́КТИ) підсил. (перев. про істоти); ЗАМО́КНУТИ (ЗАМО́КТИ) (перев. Словник синонімів української мови
- змокати — Змока́ти, -ка́ю, -ка́єш; змо́кнути і змо́кти, змо́кну, змо́кнеш; змок, змо́кла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- змокати — ЗМОКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗМО́КНУТИ і ЗМО́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. змок і змо́кнув, ла, ло; док., розм. Ставати мокрим, вологим; намокати, промокати. Словник української мови в 11 томах