змужніти

ЗМУЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Досягти повного фізичного розвитку; стати дорослим.

Леонід Семенович змужнів, вилюднів і неначе трохи підріс (Н.-Лев., IV, 1956, 102);

Наче батько на сина, дивився Килигей на свого колишнього повстанця. Змінився, змужнів (Гончар, II, 1959, 441);

*Образно. Вже ті й дуби змужніли, Що ми в саду садили цім (Нех., Дніпр. край, 1939, 16).

2. перен. Досягти найвищого ступеня, найбільшого розквіту в своєму розвитку.

Марксизм виріс і змужнів тому, що не приховував розходження, не дипломатничав.. (Ленін, 15, 1949, 346);

Піднеслась, змужніла і збагатилася за останні два роки наша українська радянська література (Корн., Разом із життям, 1950, 33);

В період 1896-1904 рр. талант Лесі Українки змужнів, набрав великої художньої сили (Рад. літ-во, 18, 1955, 190).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me