зміїний
ЗМІЇ́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до змія́ і змій.
На тім острові в горі повикопувані глибокі і великі печери, у котрих, розказують люди, колись, ще за Владимира святого, ховався змій; з того часу і острів той прозивається зміїним (Стор., І, 1957, 391);
Дорожче від золота ціниться зміїна отрута (Веч. Київ, 14.III 1967, 3);
Змія підслухала, як мати кликала Телесика, прийшла до берега та давай гукать товстим голосом.. А він чує та й каже: — То ж не голос матінки, то зміїна річ (Тич., І, 1957, 151);
В цьому чужому місті, серед цього зміїного кубла знайшлася бодай одна щира, прихильна до мене душа (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 56).
2. перен. Злий, підступний, ворожий.
— Тяжко, брате, Людей на старість розпізнати А ще гірше ззамолоду Гадину кохати. Очарує зміїними Карими очима… (Шевч., II, 1953, 51);
[Хмельницький:] В кривавій січі, в боях нерівних я пізнавав підступи зміїні і лукавство ворогів (Корн., І, 1955, 270).
Значення в інших словниках
- зміїний — змії́ний прикметник Орфографічний словник української мови
- зміїний — -а, -е. 1》 Прикм. до змія і змій. Зміїна отрута — специфічний отруйний секрет привушних залоз деяких видів змій. 2》 перен. Злий, підступний, ворожий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зміїний — ПІДСТУ́ПНИЙ (який своєю поведінкою прикриває злі наміри; властивий такій людині), ПІ́ДЛИЙ, ПІДЛО́ТНИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КА́ВЕРЗНИЙ розм., ОБЛУ́ДЛИВИЙ розм.; ПЕКЕ́ЛЬНИЙ розм., ДИЯ́ВОЛЬСЬКИЙ розм., ГАДЮ́ЧИЙ розм., ЗМІЇ́НИЙ розм. Словник синонімів української мови
- зміїний — Зміїний, -а, -е Змѣиный. З того часу острів той зветься зміїним. Стор. МПр. 113. Зміїне сало. Грин. І. 157. зміїний корінь. раст. Vincetoxicum officinale L. ЗЮЗО. І. 141. Словник української мови Грінченка