знакомитий
ЗНАКОМИ́ТИЙ, а, е, розм.
1. Чим-небудь добре відомий; знаменитий (у 1 знач.).
В кімнаті.. стояла етажерка з нотами і друга етажерка з книжками в гарних оправах, все найбільше твори знакомитих поетів (Л. Укр., III, 1952, 582);
Смугляве обличчя [дівчини] з рівним виточеним носом та чорними дужками брів нагадувало одно з тих облич, що їх знакомиті митці пензля беруть для Іродіад, Саломей і інших красунь давнини (Досв., Вибр., 1959, 85).
2. Те саме, що знайо́мий 1-2.
Знакомиті до нуду панночки.. здавались чужими (Вас., І, 1959, 346);
Знакомитий голос.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знакомитий — -а, -е, розм. 1》 Чим-небудь добре відомий; знаменитий (у 1 знач.). 2》 Те саме, що знайомий 1-2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- знакомитий — А, -е, розм. 1. Чим-небудь добре відомий; знаменитий. 2. Те саме, що знайомий. Бо що мені трунок, цей трачений чар оцих знакомитих батярів, як колеться небо — за вдаром удар, і дощ смертеносний ушпарив. (ЧТ:80); Днедавнє завзялось у снінні чарувати. Словник поетичної мови Василя Стуса
- знакомитий — Знакоми́тий, -а, -е Примѣчательный, достопримѣчательный, примѣтный, извѣстный. Це знакомитий буде стовпець, бо сучків дуже багато. Черниг. г. Це свита знакомита. Н. Вол. у. Сусіди, сусідоньки, не бачили моєї жінки?... Словник української мови Грінченка