знамення
ЗНАМЕ́ННЯ, я, с., книжн.
1. Прикмета, ознака, що вказують на щось, свідчать про що-небудь.
І повзуть інші чутки про знамення на землі і на небі, про сонячне затемнення і про те, що наближається кінець світу (Тулуб, Людолови, II, 1957, 484);
На знамення, що віщує долю, запал князю зважить не дає (Забіла, Промені, 1951, 176).
2. заст. Те саме, що си́мвол.
∆ Стовпове́ знаме́ння, муз.— система нотного запису.
Була створена [в Київській Русі ] і оригінальна система записування музичних творів — так зване стовпове знамення, або крюкова нотація (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 536).
∆ Знаме́ння ча́су (суча́сності, епо́хи) — типове, характерне для певного періоду явище.
Знамення часу — тісний творчий союз науки й виробництва (Рад. Укр., 22.I 1965, 2);
Жовтнева революція вивільнила невичерпні сили соціалізму, і немає перепон, які могли б зупинити процес їх розвитку, завоювання мас ідеями комунізму. Це — вирішальна особливість нинішнього століття, це — знамення сучасності (Талант.., 1958, 108).
Значення в інших словниках
- знамення — знаме́ння іменник середнього роду книжн. Орфографічний словник української мови
- знамення — Символ, предмет чи зображення, яке передає духовне значення божественних явищ, істин, подій без їхнього безпосереднього зображення: хрести, Агнець, причасне вино, світильники, одяг священнослужителів тощо Словник церковно-обрядової термінології
- знамення — -я, с., книжн. 1》 Прикмета, ознака, що вказують на щось, свідчать про що-небудь. 2》 заст. Те саме, що символ. Знамення часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знамення — знаме́ння ча́су, книжн. Щось типове, символічне; основна подія, що провіщає великі зміни. З’явився .. герой, який став знаменням часу, але якого література тільки почала відкривати (Б. Буряк); Знамення часу — тісний творчий союз науки з виробництвом (З газети). Фразеологічний словник української мови