знаменувати

ЗНАМЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., також із сл. собою, книжн. Свідчити про що-небудь, означати щось.

19-те лютого 1861 року знаменує собою початок нової, буржуазної, Росії, що виростала з кріпосницької епохи (Ленін, 17, 1949, 91);

Велика Жовтнева соціалістична революція означала крутий поворот в історичній долі нашої країни, знаменувала початок нової ери у всесвітній історії людства (Ком. Укр., 12, 1966, 49);

І, знаменуючи безсмертя комсомолу, Який у битвах не здригне ніде, Крізь боротьби складну житейську школу Новий Корчагін в наші лави йде! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 78).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знаменувати — знаменува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. знаменувати — Те саме, що хрестити 4 Словник церковно-обрядової термінології
  3. знаменувати — -ує, недок., перех., також зі сл. собою, книжн. Свідчити про що-небудь, означати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. знаменувати — хохл. (знаменовать) визначати значити, визначувати, визначати, визначити, повизначувати, повизначати, зазначувати, зазначати, зазначити, позазначувати, означувати, означати, означити, поозначувати, позначувати, позначати, позначити, доводити, довести... Словник чужослів Павло Штепа