знання
ЗНАННЯ́, я, с.
1. Обізнаність у чому-небудь, наявність відомостей про кого-, що-небудь.
Книжечки Ваші [Нечуя-Левицького],— дорогий подарунок,— дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив. Яке знання народних звичаїв, народного життя! (Коцюб., III, 1956, 317);
Його сині очі, лагідна усмішка, що викликала на таку ж усмішку, і достатнє, щоб зрозуміти, знання німецької мови підкупили чужоземців (Панч, Синів.., 1959, 8);
Знання будови глибинних шарів Землі допомагає вивчати розміщення різних мінеральних корисних копалин в її надрах (Наука.., 1, 1957, 22).
◊ Із знання́м спра́ви — уміло, маючи досвід у чому-небудь.
Справник Хрєнов почав розкривати перед професором таємницю варіння йоржової юшки з таким найдосконалішим знанням справи, з такою любов’ю і таким глибоким захватом, що.. всі застигли в заціпенінні, всі були скорені (Довж., І, 1958, 441).
2. тільки мн. Сукупність відомостей з якої-небудь галузі, набутих у процесі навчання, дослідження і т. ін.
Хай буде мир, щоб нам щодня Учитися за партою, Щоб всі одержані знання Віддать Вітчизні, Партії! (Нех., Ми живемо.., 1960, 72);
Дитина не тільки на власному досвіді пізнає навколишній світ, вона засвоює через мову нагромаджені людством знання (Рад. психол. наука., 1958, 179).
3. Пізнання дійсності в окремих її проявах і в цілому.
А скільки я стрічав у нас їх, отих чудесних дітлахів, що їм вогонь знання горів в очах (Гавр., Вибр., 1949, 49);
Проходила година, дві, і він знову сідав за книжки, бо молодий гарячий мозок прагнув знань, і це прагнення стало його другою натурою, проти якої він уже нічого не міг зробити (Тют., Вир, 1964, 52);
Книга була і залишається одним із основних засобів розвитку культури, ..найбагатшою скарбницею людської мудрості, невичерпним джерелом знань і людського досвіду (Літ. Укр., 28.II 1964, 1);
// Наука.
Змальовують, як студентське плем’я — молоде, задьористе, гаряче — штурмує фортеці знань (Ю. Янов., II, 1954, 88);
Наша Батьківщина здавна славиться видатними діячами наукової думки. Немає такої галузі знання, де б вони не проклали нових шляхів (Наука.., 3, 1958, 6).
Значення в інших словниках
- знання — знання́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- знання — (чого) обізнаність із чим; (практичне) уміння, досвід; З. П. наука; знаття; пор. ЕРУДИЦІЯ. Словник синонімів Караванського
- знання — [знан':а] -н':а, р. мн. знан' Орфоепічний словник української мови
- знання — Знання й знаття «Йому самому ще не вистачає знаття, а він хоче повчати інших», — читаємо в одному сучасному оповіданні, де автор, мабуть, уважав, що слова знання й знаття є синоніми, й помилково написав знаття замість знання. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- знання — -я, с. 1》 Обізнаність у чому-небудь, наявність відомостей про кого-, що-небудь. 2》 тільки мн. Сукупність відомостей з якої-небудь галузі, набутих у процесі навчання, дослідження і т. ін. 3》 Пізнання дійсності в окремих її проявах і в цілому. || Наука. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знання — Знання — то сила. Говорять тому, хто не хоче вчитися. Хто знання має, той і мур зламає. Підкреслюється важливість освіти. Приповідки або українсько-народня філософія
- ЗНАННЯ — • "ЗНАННЯ" - прогрес. укр. газета в Аргентині. Виходила в 1949 — 61 щотижня в Буенос-Айресі. Інформувала читачів про міжнар. події, екон. і культур. розвиток СРСР, у т. ч. Рад. України. Захищала інтереси укр. трудової еміграції в країнах Лат. Америки. Українська літературна енциклопедія
- знання — ЗНАННЯ — особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання (процесу відтворення дійсності), яка характеризується усвідомленням їх істинності С. умнів в істинності пізнавального результату заперечує можливість зведення його... Філософський енциклопедичний словник
- знання — Зна́ння́, -ння́, -нню́, -ння́м; знання́, знанні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- знання — Знання́, -ня́ с. Знаніе. Левиц. Пов. 266. Словник української мови Грінченка