знаний

ЗНА́НИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зна́ти 1, 3.

В Суботові є криниці, їх вода й Шевченком знана (Турч., Земле моя.., 1961, 8);

Я вперше в житті побачив знані тільки з книжок, пісень і переказів наші рідні Карпати (Мас., Під небом.., 1961, 6);

В малиновому присмерку, в тихій зеленій долині, Ходить рідна мелодія, з юності знана мені (Мал., Віщий голос, 1961, 98).

2. у знач. прикм. Про якого знають; відомий, знайомий.

Її скромність і працьовитість були в цілому селі знані (Коб., III, 1956, 493);

Українська пісня.. Скількох всесвітньо знаних митців надихала вона своїми неминущими, невичерпними художніми скарбами! (Нар. тв. та етн., 3, 1965, 25);

Сюрчання хорів ненастанних, І скрип дерев, і вдалині, Між звуків дивних, хоть і знаних, Мотор на річці у човні (Зеров, Вибр., 1966, 430).

3. у знач. прикм., рідко. Славетний, видатний.

Верига був знаний козак, він ходив з гетьманом Сагайдачним у Кафу, воював турків під Хотином і Чорне море перепливав не раз у вутлих човнах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 5);

Подібно до Шевченка, Франко став знаний і шановний усім прогресивним людством (Рад. літ-во, 1, 1966, 69).