знаний

ВИДАТНИ́Й (який виділяється серед інших якими-небудь надзвичайними рисами, якостями, особливостями), ВИЗНАЧНИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ підсил., ВІДО́МИЙ, ЧІ́ЛЬНИЙ, ЗНАМЕНИ́ТИЙ підсил., СЛА́ВНИЙ підсил., ЗНА́НИЙ рідше. Фольклорна основа притаманна всім справді видатним великим творам усіх віків і народів (М. Рильський); Одразу потрапив (Франко) в оточення молоді, яка вже бачила в ньому визначний поетичний талант (П. Колесник); Дуже дорога нам постать великого Кобзаря України — Тараса Шевченка (з газети); А. В. Луначарський був блискучим літературним і художнім критиком (з журналу); — Я купець, відомий у Києві (І. Нечуй-Левицький); Приїхали також (до Одеси) і чільні діячі та керівники всеросійських громадських інституцій, промислових і торговельних об'єднань, земських союзів та союзів міст (Ю. Смолич); Се та знаменита криниця, до якої з'їздяться люди з далеких сіл (М. Коцюбинський); Від знаного поета народного, селянина Павла Думки з Купчинець, одержали ми кілька поезій (І. Франко). — Пор. славе́тний.

ЗНАЙО́МИЙ (такий, якого знають, відомий раніше), ЗНА́НИЙ, ЗВІ́СНИЙ розм., ЗНАКО́МИЙ рідко, ЗНАКОМИ́ТИЙ рідко. Знайомі двері із знайомим рипом Враз відчинились (М. Рильський); Сюрчання хорів ненастанних, І скрип дерев, і вдалині, Між звуків дивних, хоч і знаних, Мотор на річці у човні (переклад М. Зерова); Голосно, але спокійно залунав усім добре звісний голос воєводи (Юліан Опільський); Став приглядатися до знакомих літер (С. Васильченко); Знакомиті до нуду панночки.. здавались чужими (С. Васильченко).