значківець
ЗНАЧКІ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто заслужив, одержав право на носіння певного значка (у 1 знач.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- значківець — значкі́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови