значний

ЗНАЧНИ́Й, а́, е́.

1. Досить великий (кількістю, розміром, величиною і т. ін.); чималий.

Коли б пустили сюди Ваші видання, я певний — вони знайшли б покупців. Книгарня «Киевской старины» робила б Вам значні замовлення (Коцюб., III, 1956, 211);

За післявоєнні роки опубліковано понад двісті поем — число значне, яке свідчить про неабиякий інтерес поетів до цього жанру (Мал., Думки.., 1959, 43);

Заробіток його досяг значної суми (Ю. Янов., II, 1954, 100);

Значну частину зрошуваних площ колгоспи Півдня використовують для одержання за один рік двох урожаїв (Хлібороб Укр., 5, 1966, 15);

// Який переважає звичайний рівень, ступінь, звичайну міру і т. ін. чого-небудь.

Розважний, солідний, років за сорок, він мав у підлеглих і в начальства значний авторитет як знавець своєї справи та ще як людина суворо принципова (Гончар, III, 1959, 198).

◊ В значні́й мі́рі; Значно́ю мі́рою див. мі́ра.

2. Який має неабияке значення; важливий, серйозний.

І Віктор, і Валентина відчували, що ця прогулянка закінчиться чимось дуже значним у їхньому житті (Руд., Вітер.., 1958, 45);

Дядьки слухали хлопчака уважно, бо за спиною того юнака стояло щось більше, справжнє, значне: стояла партія, Радянська влада, революція (Коз., Гарячі руки, 1960, 133);

І. Франко прекрасно усвідомлював роль передової російської літератури в розвитку українського художнього слова. Він розумів, який значний вплив вона зробила на формування творчості першого великого поета України, основоположника нової української літератури — Т. Шевченка (Рад. літ-во, 3, 1957, 38);

Значні події;

// Який має глибокий зміст.

Значні слова.

3. рідко. Відомий, знаменитий, видатний.

У палацах, де глянь, шкода зайвих кутків: Понавішано всякої зброї, Красувались поличчя значних вояків, — То були українські герої (Граб., І, 1959, 175);

Нею [явкою] користувалося двоє значних радянських людей, обоє мали ключі від кімнати (Ю. Янов., І, 1954, 111);

// заст. Який займає високе суспільне становище, важливу посаду і т. ін.; впливовий, знатний.

Вона була значного, багатого роду, а він ще значнішого й багатшого (Н.-Лев., IV, 1956, 226);

Князі, магнати, значні пани і шляхетство, з жінками, з дітьми, приїздили з Литви, Крулевства, Волині, Поділля, Угорщини, Волинщини і бавились цілими місяцями (Стор., І, 1957, 367).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. значний — значни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. значний — Чималий, величенький, неабиякий; (вплив) помітний; (- подію) важливий; Р. відомий, видатний; (рід) Б.З. родовитий, сов. знатний. Словник синонімів Караванського
  3. значний — I великий, визначний, відомий, впливовий, вражаючий, значливий, знатний, значущий, іменитий, переконливий, поважний, показний, промовистий, солідний II див. поважний Словник синонімів Вусика
  4. значний — [значний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. значний — Значний, чималий, неабиякий (великий) Прикметником значний і прислівником значно в сучасній українській мові так надуживають останнім часом, що вони майже витиснули інші близькі слова, тим самим збіднюючи мову. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. значний — -а, -е. 1》 Досить великий (кількістю, розміром, величиною і т. ін.); чималий. || Який переважає звичайний рівень, ступінь, звичайну міру і т. ін. чого-небудь. 2》 Який має неабияке значення; важливий, серйозний. Значні слова. 3》 рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. значний — вели́кою (значно́ю, бі́льшою і т. ін.) мі́рою. Переважно, здебільшого тощо. О. В. Капніст з дитинства перебував в оточенні, яке великою мірою сприяло формуванню волелюбних поглядів (З журналу); Ефективність розвитку народногосподарського комплексу .. Фразеологічний словник української мови
  8. значний — ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  9. значний — Значни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. значний — Значний, -а, -е 1) Значительный. Значная шість війська. 2) Видный, замѣтный. Був сей чоловік значний між усіма на сході сонця. К. Іов. 3. 3) Знатный. Значні пани і шляхетство. Стор. МПр. 67. Чоловік значного роду. Єв. Л. XIX. 12. 4) = значкий. Значні гроші, значний віл. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка