1. Словник української мови в 11 томах

зневажник

ЗНЕВА́ЖНИК, а, ч., рідко. Той, хто зневажає кого-, що-небудь.

[Кирпа:] Така честь батькові? [Трохим:] Не батькові, а лихому чоловікові, зневажникові, звірові.!.. (Кроп., IV, 1959, 217).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зневажник — знева́жник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. зневажник — -а, ч., рідко. Той, хто зневажає кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови