1. Словник української мови в 11 томах

зневіра

ЗНЕВІ́РА, и, ж. Відсутність або втрата віри у кого-, що-небудь, розчарування.

Багрич справді був далекий від безнадії. І навіть від зневіри. Віра в життя була з ним завжди (Дмит., Обпалені.., 1962, 12);

Ні брехнею, ні тупим обухом Не спасти гадючого кубла, Тільки б друзі не упали духом, Тільки б їх зневіра не взяла! (Павл., Бистрина, 1959, 174);

Володя знову пішов уперед, тамуючи відчай і зневіру, намагаючись не прислухатися до підлого, голодного черв’ячка, що ворушився під серцем (Донч., III, 1956, 364).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зневіра — (втрата віри) розчарування, недовіра. Словник синонімів Полюги
  2. зневіра — зневі́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. зневіра — Розчаровання; (дія) розчарування; зневір'я. Словник синонімів Караванського
  4. зневіра — [знеив’іра] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  5. зневіра — -и, ж. Відсутність або втрата віри у кого-, що-небудь, розчарування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зневіра — ЗНЕВІ́РА (втрата віри в кого-, що-небудь), ЗНЕВІ́Р'Я, РОЗЧАРУВА́ННЯ, НЕДОВІ́РА рідко. Кожен рух його тіла, кожна риска на його маленькому, задубілому на степових вітрах обличчі видавала зневіру й розчарування (Ю. Словник синонімів української мови
  7. зневіра — Зневі́ра, -ри, -рі, -рою Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. зневіра — Зневіра, -ри ж. Недовѣріе, сомнѣніе. А нині жаль, зневіра серденько облягли. Млак. 17. Словник української мови Грінченка