1. Словник української мови в 11 томах

знерухомілий

ЗНЕРУХО́МІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до знерухо́міти.

Семен поцілував руку Варвари, поздоровкався з Параскою, потім подивився знерухомілими раптом очима на Штефана (Галан, І, 1960, 478).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знерухомілий — знерухо́мілий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. знерухомілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до знерухоміти. Великий тлумачний словник сучасної мови