зносини
ЗНО́СИНИ, син, мн.
1. Взаємні стосунки, спілкування.
— Поїду на село і спробую, що вийде з того, що там житиме інтелігентна людина у повсякчасних близьких зносинах з народом (Гр., II, 1963, 26);
В XVI ст. значно розвинулись торгові зносини Російської держави із Сходом і Заходом (Іст. СРСР, І, 1957, 144).
2. розм. Зв’язок між людьми на відстані за допомогою певних засобів.
З Алупкою і Ялтою зносини, здається, не щоденні і їздити треба на лінейці [лінійці] (Л. Укр., V, 1956, 246);
Вона [мжичка] обняла всі садиби, ліси, переліски й левади, заказавши зносини села із селом аж до перших морозів (Епік, Тв., 1958, 425).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зносини — зно́сини множинний іменник Орфографічний словник української мови
- зносини — Зно́сини, мн. Стосунки. Бо то певно, що в зносинах з людом найважнійше те, щоби-м в тім взгляді посередничили тільки такі люди, що вийшли з мужицтва, зросли ся з народом (Б. Українська літературна мова на Буковині
- зносини — мн., (з ким) стосунки, спілкування, взаємини, відносини; ЖМ. зв'язки, контакти. Словник синонімів Караванського
- зносини — -син, мн. 1》 Взаємні стосунки, спілкування. 2》 розм. Зв'язок між людьми на відстані за допомогою певних засобів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зносини — Стосунки, див. відносини Словник чужослів Павло Штепа
- зносини — зносини стосунки, відносини (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- зносини — СПІЛКУВА́ННЯ (взаємні стосунки, взаємний зв'язок), ЗНО́СИНИ мн., КОНТА́КТ, КОНТАКТУВА́ННЯ, КОМУНІКА́ЦІЯ, ПОРОЗУМІ́ННЯ. Павло Тичина звертає особливу увагу на мову як засіб спілкування між людьми (М. Словник синонімів української мови
- зносини — Зно́сини, -син, -синам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)