знудитися
ЗНУ́ДИ́ТИСЯ, зну́джу́ся, зну́дишся, док., розм.
1. Те саме, що знудьгува́тися 1.
Він сидів, як німий, перед нею, і мельникова дочка знудилася б з тим безмовним гостем (Вовчок, І, 1955, 352);
По обіді він знудився від очікування й вирішив піти побалакати сам (Панч, II, 1956, 112);
// безос.
Почався преферанс. Грали його зо дві години, аж знудилося всім (Мак., Вибр., 1954, 241).
2. за ким — чим, рідше по кому — чому. Відчути тугу, скучити за ким-, чим-небудь.
Зібралось мало не все село: і гамірка дітвора, що знудилась по весні і тепер дихнула на повні груди, і погорбатілі діди, що зійшлися глянути на диво (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знудитися — зну́ди́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- знудитися — знуджуся, знудишся, док., розм. 1》 Те саме, що знудьгуватися 1). || безос. 2》 за ким – чим, рідше по кому – чому. Відчути тугу, скучити за ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знудитися — Зну́ди́тися, -джу́ся, -дишся гл. Затосковать. Як би була поїхала, то знудилася б. Могил. у. Тяжко ж мені на серденьку, трохи ся не знуджу. Гол. І. 293. Знудившися життям своїм мертвецьким, жадали ми у вирви полетіти. К. ХП. 96. Словник української мови Грінченка