1. Словник української мови в 11 томах

знущання

ЗНУЩА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. знуща́тися.

Хлоп і подумати не смів, Щоб проти панського бажання Робити щось, а як не міг Знести неволі та знущання, То кидав все, в чужину біг (Фр., X, 1954, 282);

В кількох словах він переказав розповідь вітробалчан про лободу в хлібі, про знущання над солдатками, над біднотою, про «холодну» при волості (Головко, II, 1957, 630).

2. Зла насмішка, глузування.

П’ять довгих років старанно й сумлінно прислуговував він пану Бжеському, гнувся, терпів грубі жарти і знущання примхливого пана (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4);

Піонери колгоспного руху пам’ятають, як шипіла куркульня, яким градом знущань осипала вона їх голови (Рад. Укр., 26.VІІ 1957, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знущання — (заподіяння страждань) глум, наруга, діал. збиткування. Словник синонімів Полюги
  2. знущання — знуща́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. знущання — Збиткування, наруга; (словом) глум, глузування, поглум, р. поглумка. Словник синонімів Караванського
  4. знущання — -я, с. 1》 Дія за знач. знущатися. 2》 Зла насмішка, глузування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. знущання — ЗНУЩА́ННЯ (заподіяння мук, страждання кому-небудь), ГЛУМ, НАРУ́ГА, ПО́ГЛУМ розм., ПО́ГЛУМКА розм., ЗБИТКУВА́ННЯ діал., ПО́КВОЛ (ПО́КВІЛ) діал. Словник синонімів української мови
  6. знущання — Знуща́ння, -ння; -ща́ння, -ща́нь і -ща́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. знущання — Знуща́ння, -ня с. Издѣвательство. Словник української мови Грінченка