1. Словник української мови в 11 томах

зобиджатися

ЗОБИДЖА́ТИСЯ і ЗОБИЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗОБИ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Відчувати образу; ображатися.

[Риндя:] Не знаю, як і дякувати вам, швагре… На мене зобиджатись не будете. Віддячу, віддячу (Зар., Антеї, 1962, 255);

— Левку, ну чого ти причепився до мене? — з мукою в очах глянула на парубка. —А ніби що? — нарешті зобижається той (Стельмах, І, 1962, 205);

— Ну, коли ви вже так загорділи, так повиростали, що й казок не визнаєте, — трохи ніби зобидившись, відповів Льошці Харитон Макарович, — то поясню вам без усяких казок-приказок (Мокр., Острів.., 1961, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зобиджатися — зобиджа́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зобиджатися — і зобижатися, -аюся, -аєшся, недок., зобидитися, -джуся, -дишся, док., розм. Відчувати образу; ображатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зобиджатися — ОБРАЖА́ТИСЯ (відчути образу, мати до когось почуття гіркоти, досади, викликані його словами, поведінкою), ВРАЖА́ТИСЯ (УРАЖА́ТИСЯ), ОБИЖА́ТИСЯ розм., ЗОБИДЖА́ТИСЯ (ЗОБИЖА́ТИСЯ) розм., КРИ́ВДИТИСЯ розм., ДУ́ТИСЯ на кого, що, розм. Словник синонімів української мови