зовучий

ЗОВУ́ЧИЙ, а, е, поет., рідко. Стос. до зову.

— За віру, молодці! За віру і народ! — пролунав зовучий поклик (Кач., II, 1958, 440);

— Натура його [моря] зрадлива, зовуча й сувора (Ю. Янов., II, 1958, 41).