зомлілий
ЗОМЛІ́ЛИЙ, рідко ЗІМЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зомлі́ти, зімлі́ти;
// У знач. прикм.
І віднесли в шпиталь зомлілую дівчину. І прийняли її там сестри милосердні (Л. Укр., І, 1951, 116);
Ще важчі, ще чорніші думки обступили її у своїй хаті; клопочуть її стару голову, журять і без того зомліле серце (Мирний, III, 1954, 37);
Ось він вже дійшов кінця і втомлено став. Спершись на лопату, він важко розгинав зомлілу спину (Епік, Тв., 1958, 396);
Він розминав зімлілі руки (Тют., Вир, 1964, 389);
// у знач. ім. зомлі́лий, зімлі́лий, лого, ч.; зомлі́ла, зімлі́ла, лої, ж. Про непритомну людину.
Коло зомлілої зібрався натовп (Гончар, Таврія, 1952, 165).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зомлілий — зомлі́лий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
- зомлілий — рідко зімлілий, -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зомліти, зімліти. || у знач. прикм. || у знач. ім. зомлілий, зімлілий, -лого, ч.; зомліла, зімліла, -лої, ж. Про непритомну людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зомлілий — НЕПРИТО́МНИЙ (який утратив свідомість), ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, БЕЗТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм.; ЗОМЛІ́ЛИЙ (ЗІМЛІ́ЛИЙ), ОБМЕ́РЛИЙ (який зомлів). Катря смикнула двері й, зойкнувши, кинулась у хату до Орисі, що непритомна лежала на долівці (А. Словник синонімів української мови
- зомлілий — Зомлі́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зомлілий — Зомлілий, -а, -е Обомлѣвшій. Шевч. 148. Її зомліла душа. Мир. Пов. І. 158. Словник української мови Грінченка