зотлівати

ЗОТЛІВА́ТИ і рідше ЗІТЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗОТЛІ́ТИ і рідше ЗІТЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. перев. 3 ос. Руйнуватися, розпадатися від тривалого використання, лежання і т. ін.

— Юхимові так треба хоч би сорочку білу. Мабуть, уже та й зотліла на ньому (Головко, II, 1957, 366);

Ще той папір від часу не зотлів,— І пам’ятка лишилась людям здавна,— Де за неграмотних французьких королів Підписувалась Анна Ярославна (Павл., Бистрина, 1959, 24);

// Поступово розкладатися, гнити.

Карали всіх, хто потаємно карбував ті мідяки: злочинцям відсікали правиці й прибивали їх до стіни Монетного двору, де вони й висихали чи зотлівали… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 516);

Уже на вулицях лютує грізний бій, і падають кати, щоб у землі сирій зотліти назавжди… (Сос., II, 1958, 478);

Лягла [стерня] у теплий перегній, Зітліла (Мал., Звенигора, 1959, 188).

2. перев. З ос. Тліючи, згоряти до кінця, перетворюватися на попіл.

Згоріло [село], зотліло, Попіл вітром розмахало, І сліду не стало (Шевч., II, 1953, 151);

[Харитон:] Соломія Гаврикова стояла позад мого Юхима, задрімала.. та й притулила свічку до Юхимової кухвайки: геть спина так і зотліла!.. (Кроп., II, 1958, 16);

*Образно. Неначе з днів дитинства, з далини, На карті постають передо мною Зелені суходоли і моря, В рудих пустелях зотліва зоря (Перв., І, 1958, 513);

Я сам горю в труді й горів, Готовий, наче жар, зітліти, Але повчився в шахтарів В труді, не гаснучи, горіти (Шпорта, Вибр., 1958, 437).

3. перен. Не знаходячи вияву, поступово зникати (про почуття).

Я знаю, що то єсть бажання, Котрих надія не згріва; Я знаю те тяжке змагання, Що в грудях марно зотліва (Сам., І, 1958, 100);

Зараз у мене в кишені шелестить біленький папірець з отим чудодійним словом «зараховано», а радості немає. Мабуть, зотліла вона в чеканні (Мушк., Серце.., 1962, 264).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зотлівати — зотліва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зотлівати — Перетлівати, гнити; П. згоряти, перегоряти, нищитися, зникати. Словник синонімів Караванського
  3. зотлівати — і рідше зітлівати, -аю, -аєш, недок., зотліти і рідше зітліти, -ію, -ієш, док. 1》 перев. 3 ос.Руйнуватися, розпадатися від тривалого використання, лежання і т. ін. || Поступово розкладатися, гнити. 2》 перев. 3 ос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зотлівати — ГОРІ́ТИ (піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь); ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ПОЛОМЕНІ́ТИ рідше, ПОЛИХА́ТИ рідше, ПЛОМЕНІ́ТИСЯ (ПЛОМЕНИ́ТИСЯ) поет. Словник синонімів української мови