1. Словник української мови в 11 томах

зрадниця

ЗРА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до зра́дник.

«Ні, ні,— думалось їй,— не буде того.. Я не стану зрадницею свого краю!» (Фр., VI, 1951, 67);

[Середа:] Бувають друзі, які на словах хороші, а на ділі готові підкласти своєму другу свиню. [Іван:] Тоді це не друг, а зрадник. [Середа:] Або зрадниця (Мик., І, 1957, 462);

*Образно. Надіє, зраднице! Окрасо днів моїх, Ти чуєш в поклику моїм палке благання?! Не одури мене востаннє, Не дай мене другим на сміх! (Олесь, Вибр., 1958, 123).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрадниця — зра́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зрадниця — -і. Жін. до зрадник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зрадниця — Зра́дниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. зрадниця — Зрадниця, -ці ж. Измѣнница, предательница. Ой ти, дівице, моя зраднице, зрадила мене молодого. Чуб. V. 410. Словник української мови Грінченка