зрадницький

ЗРА́ДНИЦЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до зра́дник.

[Юда:] Дедалі про зрадників почав [Мессія] заводить річ: чи руку покладу на стіл — він каже: — Ось зрадницька рука побіля мене (Л. Укр., III, 1952, 141);

Вони [звістки] ширилися по окупованій території зі швидкістю радіо, проходили крізь стіни й замкнені двері, потрапляли до кожного вуха, крім зрадницьких (Ю. Янов., II, 1954, 22);

Я горе пив щодня і лиха знав я чашу, Але до зрадницьких не долучився лав (Зеров, Вибр., 1966, 387);

// Здійснюваний зрадником.

Відчуваючи хиткість свого становища і знаючи слабість шляхетської Польщі, Виговський вчинив новий зрадницький акт щодо українського народу. Він почав переговори з султанською Туреччиною про прийняття України в її підданство (Іст. УРСР, І, 1953, 279);

// В якому наявна зрада, який має підступний, віроломний зміст.

Зал дуже уважно і напружено слухав.. І лише коли в документі зайшла мова про Центральну раду, про її зрадницьку політику, шумок пробіг по залу (Головко, II, 1957, 550);

Моє болюче серце може Прийняти кулю в боротьбі, Та слово зрадницьке, вороже Не знайде місця в нім собі (Павл., Бистрина, 1959, 96).

2. перен. Який криє в собі несподівану небезпеку.

Чую якийсь зрадницький дзвін скла. Протискуюся і не на жарт лякаюся: майже весь комплект канюль (скляних трубочок), необхідних для досліду,— на підлозі (Знання.., 8, 1967, 11);

// Який виказує, виявляє те, що хотілося б приховати, затаїти;

// Який може підвести в потрібний момент; ненадійний.

Люди поривалися в поле, але зрадницька погода перекреслювала їхні плани (Добр., Тече річка.., 1961, 176).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрадницький — зра́дницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зрадницький — Підступний, віроломний, запроданський, ренегатський, яничарський, (поцілунок) Юдин, сов. Іудин; коляборантський; пор. ЗРАДЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. зрадницький — -а, -е. 1》 Прикм. до зрадник. || Здійснюваний зрадником. || В якому наявна зрада, який має підступний, віроломний зміст. 2》 перен. Який криє в собі несподівану небезпеку. || Який виказує, виявляє те, що хотілося б приховати, затаїти. || На якого не можна покластися; ненадійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зрадницький — ЗРАДЛИ́ВИЙ (здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок; властивий зрадникові), ЗРА́ДНИЦЬКИЙ, ЗРА́ДНИЙ рідко; ВІРОЛО́МНИЙ (який порушує обіцянку, зобов'язання); ПРОДА́ЖНИЙ (якого можна підкупити). Словник синонімів української мови
  5. зрадницький — Зра́дницький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)