1. Словник української мови в 11 томах

зречевлювати

ЗРЕЧЕ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗРЕЧЕ́ВИТИ, влю, виш; мн. зрече́влять, док., перех., рідко. Втілювати що-небудь у щось речове, матеріальне.

І жить — це значить жить. Зречевлювати труд, Зречевлювати мисль (Бажан, Вибр., 1940, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зречевлювати — зрече́влювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. зречевлювати — -юю, -юєш, недок., зречевити, -влю, -виш; мн. зречевлять; док., перех., рідко. Втілювати що-небудь у щось речове, матеріальне. Великий тлумачний словник сучасної мови