1. Словник української мови в 11 томах

зречення

ЗРЕ́ЧЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. зректи́ся 1.

Сповнена високого патріотизму, поема [«Іван Вишенський»] була активним виступом Франка проти реакційної філософії зречення життя, втечі від суспільної боротьби (Іст. укр. літ., І, 1954, 531);

Під впливом нових явищ життя народ-творець знаходив і форми для змалювання цих явищ. Це не було зреченням традиції (Рильський, III, 1956, 156).

2. Офіційний документ про відмову від своїх прав (перев. на престол).

Петро III, після невдалої спроби утекти в Кронштадт, підписав зречення від престолу (Іст. СРСР, II, 1957, 53);

Стародумський підписав своє зречення від третини запорозького золота (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 268).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зречення — зре́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. зречення — Відмова, відступ, відступництво. Словник синонімів Караванського
  3. зречення — -я, с. 1》 Дія за знач. зректися 1). 2》 Офіційний документ про відмову від своїх прав (перев. на престол). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зречення — ВІДСТУ́ПНИЦТВО (відмова від своїх ідеалів, принципів, політичних переконань і т. ін.), РЕНЕГА́ТСТВО, ЗРА́ДА, ЗРА́ДНИЦТВО, ЗРЕ́ЧЕННЯ, ВІДРЕ́ЧЕННЯ рідше, ВІДСТУ́ПСТВО діал. Словник синонімів української мови
  5. зречення — Зре́чення, -ння, -нню, -нням чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)