зрослий
ЗРО́СЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до зрости́.
Насаджений ще хлопчиком Васютою, сад прийняв молодих під високі крони вже зрослих дерев (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 73);
Завдяки зрослій останнім часом інтенсивності археологічних розкопок на Україні зібрано значний археологічний матеріал (Нар. тв. та етн., З, 1964, 18);
Увійшов високий кремезний чоловік у сірій рештантській куцині, з чорною, в тюрмі зрослою, бородою (Гр., II, 1963,307).
2. у знач. прикм. Який зрісся.
Червоні лиця [Івана] надуті, очі завжди підпухлі, блискали час до часу з-під чорних, посередині зрослих брів, жовтими вогниками (Март., Тв., 1954, 224).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зрослий — зро́слий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- зрослий — [зрослией] м. (на) -слому /-с'л'ім, мн. -с'л'і Орфоепічний словник української мови
- зрослий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до зрости. 2》 у знач. прикм. Який зрісся. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зрослий — Дорослий, дійшлий Словник чужослів Павло Штепа
- зрослий — Зро́слий, -а, -е Выросшій. Левч. 10. Словник української мови Грінченка