зрошувач

ЗРО́ШУВАЧ, а, ч.

1. Штучне або природне водоймище, яке зрошує грунт.

Магістральні і розподільні канали, тимчасові і постійні зрошувачі густою сіткою вкрили багато тисяч гектарів степів (Наука.., 5, 1961, 33).

2. Спеціальний пристрій, механізм, прилад, признач. для зрошування.

Садовий зрошувач.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрошувач — зро́шувач іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. зрошувач — -а, ч. 1》 Штучне або природне водоймище, яке зрошує ґрунт. 2》 Спеціальний пристрій, механізм, прилад, признач. для зрошування. Садовий зрошувач. Великий тлумачний словник сучасної мови