зрубаний

ЗРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зруба́ти.

Кожний зрубаний Тиховичем виноградник накладав вагу на його сумління (Коцюб., І, 1955, 224);

Господар на землі своїй, Народ посадить ліс новий На місці зрубаного лісу (Рильський, II, 1956, 303);

// зру́бано, безос. присудк. сл.

Сотні дубів, лип і кленини в кілька обхватів зрубано (Стор., І, 1957, 366).