1. Словник української мови в 11 томах

зуав

ЗУА́В, а, ч., іст.

1. Солдат французьких колоніальних військ, які комплектувалися з північноафриканців і добровольців-французів.

Шепче присмерк бананових дерев. Все ближче плеще гуща трав… А коли в небо вдарив рев [вибуху], — Вартовий прокинувся зуав (Бажан, Вибр., 1940, 30).

2. Солдат найманих стрілецьких частин в армії султанської Туреччини.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зуав — зуа́в іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зуав — -а, ч., іст. 1》 Солдат французьких колоніальних військ, які комплектувалися з північноафриканців і добровольців-французів. 2》 Солдат найманих стрілецьких частин в армії султанської Туреччини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зуав — зуа́в (франц. zouave, від араб. зуауа – назва одного з кабільських племен в Алжірі) 1. Алжірський стрілець – солдат французьких колоніальних військових частин, що комплектувалися, головним чином, з жителів Алжіру. 2. Солдат найманих стрілецьких частин в армії султанської Туреччини. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. зуав — Зуа́в, -ва; зуа́ви, -вів (франц. солдат) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)