зубик
ЗУ́БИК, а, ч. Зменш.-пестл. до зуб 1.
Цілу ніч кволився, квиснув Лаврик,— ще один зубик прорізувався (Вирган, В розп. літа, 1959, 254);
В малого сина Ріжуться зубки (Гірник, Сонце.., 1958, 160).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me