1. Словник української мови Грінченка

зубик

Зубик, -ка

м. ум. отъ зуб.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубик — зу́бик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. зубик — -а, ч. Зменш.-пестл. до зуб 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зубик — ЗУ́БИК, а, ч. Зменш.-пестл. до зуб 1. Цілу ніч кволився, квиснув Лаврик,— ще один зубик прорізувався (Вирган, В розп. літа, 1959, 254); В малого сина Ріжуться зубки (Гірник, Сонце.., 1958, 160). Словник української мови в 11 томах