зубожіти
ЗУБО́ЖІТИ, ію, ієш, док.
1. Стати вбогим; збідніти.
— Зубожіли [брат і його сім’я] так, що часом і хліба позичають (Вовчок, І, 1955, 18);
[Вустя:] Як зубожіли ми,— всі від нас відцуралися: то було і двері не зачиняються, а тепер і на вулиці обминають… (Стар., Вибр., 1959, 264);
— Два роки тому налетіла на нас сарана. Зубожів аул (Тулуб, Людолови, І, 1957, 391).
2. перен. Стати менш змістовним, неглибоким, духовно збідненим.
Анатоль внутрішньо зубожів (Кач., II, 1958, 374);
Ідеологічна боротьба — це не війна, а форма боротьби, яка найбільш гідна людини,— це боротьба думок, умів. Заперечувати проти неї може тільки той, хто ідейно зубожів, хто неспроможний висунути принципи, за якими могли б піти маси (Ком. Укр., 9, 1963, 15).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зубожіти — зубо́жіти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зубожіти — док., збідніти, озлидніти, скапцаніти, пошитися у злидні, впасти в розор, зійти на жебри <�пси>, сил. піти з торбами. Словник синонімів Караванського
- зубожіти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати вбогим; збідніти. 2》 перен. Стати менш змістовним, неглибоким, духовно збідненим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зубожіти — Зубо́жіти, -жію, -жієш, -жіє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зубожіти — Зубо́жіти, -жію, -єш гл. Обѣднѣть. І чи я ж сьогодня всиротіла? Чи се тепер тільки зубожіла. МВ. ІІ. 105. Словник української мови Грінченка