1. Словник української мови в 11 томах

зухвальство

ЗУХВА́ЛЬСТВО, а, с. Те саме, що зухва́лість.

[Покликач:] Названий Парвусом найгіршу кару зухвальством заробив — його живцем спечуть на дзиглику залізнім (Л. Укр., II, 1951, 537);

Горять [очі] молодечою запальністю і якимсь одчайдушним веселим зухвальством (Шиян, Баланда, 1957, 7);

[Ватутін:] На такий маневр німці не підуть, на таке зухвальство здатні тільки ми з вами (Дмит., Драм. тв., 1958, 121).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зухвальство — зухва́льство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. зухвальство — Зухвалість, зарозумілість, нахабство і всі пох. від ЗУХВАЛИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. зухвальство — -а, с. Те саме, що зухвалість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зухвальство — СМІ́ЛИ́ВІСТЬ, СМІ́ЛІСТЬ рідше, ХОРО́БРІСТЬ, ВІДВА́ГА, ВІДВА́ЖНІСТЬ, МУ́ЖНІСТЬ, МОЛОДЕ́ЦТВО, БЕЗСТРА́ШНІСТЬ підсил., ВІДЧАЙДУ́ШНІСТЬ підсил., ЗУХВА́ЛІСТЬ підсил., ЗУХВА́ЛЬСТВО підсил., БЕЗУ́МСТВО підсил., ДЕРЗНОВЕ́ННІСТЬ підсил. уроч.; ЗВА́ГА заст. Словник синонімів української мови
  5. зухвальство — Зухва́льство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. зухвальство — Зухва́льство, -ва с. Дерзость, наглость. Стор. МПр. 82. Словник української мови Грінченка