зяблик
ЗЯ́БЛИК, а, ч. Лісовий співочий птах родини в’юркових, який має рожево-червоне забарвлення на боках і черевці, білі смуги на крилах, коричневі груди.
По всьому лісу лунає весняний спів зябликів та вівсянок (Дмит., Наречена, 1959, 24);
Зяблик славив піснею весну, життя, не звертаючи ні на кого уваги. Коричнево-грудий, сам рожевий, з тонкою білою мережкою на крилах, він весь ніби сяяв на сонці і гучно славив весну (Коп., Як вони.., 1961, 26).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зяблик — зя́блик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- зяблик — -а, ч. Лісовий співочий птах родини в'юркових, який має рожево-червоне забарвлення на боках і черевці, білі смуги на крилах, коричневі груди. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зяблик — зяблик вул. боягуз (м) Лексикон львівський: поважно і на жарт