зятьок

ЗЯТЬО́К, тька́, ч., фам. Пестл. до зять.

— Щасливо, матусю… —сказала тихо [Таня].. А зимою і саму ждіть в гості. Не пізніше. — Та не саму, а з зятьком, — жартівливо поправила Клава (Ряб., Жайворонки, 1957, 119);

// зневажл.

— Воно таки якби дочка йшла за богослова, то не жаль було б і заходу! А цей латаний зятьок нехай пробачає (Н.-Лев., І, 1956, 139).