1. Словник української мови в 11 томах

зібганий

ЗІ́БГАНИЙ, рідше ЗО́БГАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин ч. до зібга́ти, зобга́ти.

Потали сніги; зелені озимі засіви веселенько потяглися вгору, виправляючи зібгане снігом листячко (Л. Янов., I, 1959, 31);

Марія збентежилась, глянувши на кімнату. Все в ній було перекидане й зібгане (Кучер, Чорноморці, 1956, 71);

Обушний витяг з кишені увосьмеро зібгану, притерту по краях газету і розгорнув її на столі (Кир., Вибр., 1960, 366).

2. у знач. прикм. Який зібгався, зобгався, став зморщеним, скривленим.

Її зібгані безкровні губи засіпались (Гончар, Новели, 1954, 8).

3. у знач. прикм. Який зім’явся, став м’ятим.

Він кинув в куток кімнати зібгану хустку (Коцюб., II, 1955, 389).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зібганий — зі́бганий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зібганий — див. зім'ятий Словник синонімів Вусика
  3. зібганий — рідше зобганий, -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зібгати, зобгати. 2》 у знач. прикм.Який зібгався, зобгався, став зморщеним, скривленим. 3》 у знач. прикм. Який зім'явся, став м'ятим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зібганий — зібганий : ◊ зібганий в каблу́к → каблук Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. зібганий — Зі́бганий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)