зізнання

ЗІЗНА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. зізнава́тися, зізна́тися 1.

Найулюбленішим поетом [Яна] Неруди, за його власним зізнанням, був Шандор Петефі (Рильський, III, 1956, 316);

— Ви ж її любите, редакторе! — А ви її кохаєте, Сев! — Коли б вона була тут і чула наші зізнання! (Ю. Янов., II, 1958, 52).

2. юр. Повідомлення якихось даних, свідчення про кого-, що-небудь під час допитів або на суді, викладене усно чи письмово.

Я мусив дати писане зізнання про те, відки я родом, і що писав, і про те, що я до таємних товариств не належав (Сам., II, 1958, 403);

— Що це? — запитав військовий юрист Величко, слухаючи зізнання підсудного у військовому трибуналі (Довж., І, 1958, 281).