зіткнення
ЗІ́ТКНЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. зіткну́тися.
Типові характери найглибше і найповніше розкриваються насамперед у взаємозв’язках один з одним, у зіткненнях, через вчинки (Рад. літ-во, 3, 1966, 65);
Ефір трудився напружено, як ніколи.. На одній хвилі відбувалося зіткнення друзів і ворогів (Руд., Остання шабля, 1959, 285);
Ніколає чомусь згадав, як колись читав про зіткнення двох поїздів у тунелі (Чаб., Балкан. весна, 1960, 419);
Розбиті при першому зіткненні з руськими кінними дружинами, угри почали відходити (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 327).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зіткнення — зі́ткнення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- зіткнення — г. зудар; (ворогів) сутичка; (лоб-у-лоб) стукання, бацання; (поглядів) колізія; ОК. зустріч. Словник синонімів Караванського
- зіткнення — див. бій Словник синонімів Вусика
- зіткнення — -я, с. Дія і стан за знач. зіткнутися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зіткнення — • зіткнення , конкатенація - одна з фігур поетичної мови; лексико-композиційний прийом, що полягає в повторі тих самих слів або виразів у кінці одного віршового рядка і на початку наступного. Див. Стик. Українська літературна енциклопедія
- зіткнення — БІЙ (бойові дії ворожих військ або їх окремих підрозділів та техніки), ПОБІ́Й заст., ПОТРЕ́БА заст., СВА́РИ мн., заст.; СУ́ТИЧКА, ЗІ́ТКНЕННЯ, СПО́ТИЧКА розм. (невеликий короткочасний бій). Словник синонімів української мови
- зіткнення — Зі́ткнення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)