зіткнення

БІЙ (бойові дії ворожих військ або їх окремих підрозділів та техніки), ПОБІ́Й заст., ПОТРЕ́БА заст., СВА́РИ мн., заст.; СУ́ТИЧКА, ЗІ́ТКНЕННЯ, СПО́ТИЧКА розм. (невеликий короткочасний бій). Одного разу прочитали опис повітряного бою трьох наших винищувачів з десятьма "месерами" (Ю. Яновський); Січ же, матінка рідненька, Ще тоді була маненька: Тільки ось що оселилась, Ще й гаразд не охрестилась В славних сварах з бузувіром (І. Манжура); В роки війни він був у партизанах, і в одній сутичці його поранили в ногу (Л. Смілянський). — Пор. 1. би́тва.

БОРОТЬБА́ (активне, тривале суперництво протилежних або ворожих сил — соціальних груп, осіб, ідей і т. ін.), ПРОТИБО́РСТВО книжн., БОРНЯ́ поет., БОРІ́ННЯ поет., ЗМАГА́ННЯ, ВІЙНА́ підсил.; ЗІ́ТКНЕННЯ, СУ́ТИЧКА, ПОЄДИ́НОК (активніше, хоч і менш тривале суперництво); ДВОБІ́Й, ГЕРЦЬ поет., уроч., ДУЕ́ЛЬ (перев. думок, поглядів і т. ін.); ЄДИНОБО́РСТВО, ОДНОБО́РСТВО (боротьба одного з кількома або багатьма супротивниками). Його старий приятель усе ще був агітатором, газетярем, борцем у великій, всесвітній боротьбі праці з капіталом (І. Франко); Протиборство сил прогресу і реакції; Україно! Ти в славній борні не одна (М. Рильський); Люблю я місто на Лугані.. за те, що в лютому борінні його не вбив чужинець-кат (М. Упеник); Проти діла соромного Виступає слово праве, — Ох, страшне оте змагання, Хоч воно і не криваве! (Леся Українка); Малюючи в цілому циклі "Бориславських оповідань" війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об'єктивним обсерватором (М. Коцюбинський); Поєдинок між Уласом і Гнатом на тому не закінчився, що вони обмінялися дошкульними репліками (Григорій Тютюнник); — Несподівано ми встряли з ним у дискусію.. Це був прекрасний мітинговий двобій (Ю. Яновський); День скінчився словесними герцями (Я. Качура); — Ось вона, та сила, ..завдяки якій кожен з нас стає здатним, не вагаючись, вийти на єдиноборство з ворожими танками (О. Гончар). — Пор. супе́рництво.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зіткнення — зі́ткнення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. зіткнення — г. зудар; (ворогів) сутичка; (лоб-у-лоб) стукання, бацання; (поглядів) колізія; ОК. зустріч. Словник синонімів Караванського
  3. зіткнення — див. бій Словник синонімів Вусика
  4. зіткнення — -я, с. Дія і стан за знач. зіткнутися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зіткнення — • зіткнення , конкатенація - одна з фігур поетичної мови; лексико-композиційний прийом, що полягає в повторі тих самих слів або виразів у кінці одного віршового рядка і на початку наступного. Див. Стик. Українська літературна енциклопедія
  6. зіткнення — Зі́ткнення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зіткнення — ЗІ́ТКНЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. зіткну́тися. Типові характери найглибше і найповніше розкриваються насамперед у взаємозв’язках один з одним, у зіткненнях, через вчинки (Рад. літ-во, 3, 1966, 65); Ефір трудився напружено, як ніколи.. Словник української мови в 11 томах