каган
КАГА́Н, а, ч. У стародавніх тюрків — найвищий титул ватажка племені; із середини VI ст.— титул голови держави в тюркських народів, а також особа, що мала цей титул.
Темний і загрозливий схід, страшні простори за Ітиль-рікою. Що ж, зараз вона [княгиня Ольга] пошле послів своїх до хозарського кагана, а там підростуть сини, нехай вони поквитаються з каганами (Скл., Святослав, 1959, 51).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Каган — Ка́ган прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- каган — -а, ч. У стародавніх тюрків – найвищий титул ватажка племені; від середини 6 ст. – титул голови держави в тюркських народів, а також особа, що мала цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каган — Володар, король Словник чужослів Павло Штепа
- каган — кага́н, хака́н (тюрк. – володар) найвищий титул ватажків племен багатьох тюркомовних народів за раннього середньовіччя. Словник іншомовних слів Мельничука