1. Словник української мови в 11 томах

казання

КАЗА́ННЯ, я, с. Повчальна промова в церкві; проповідь.

Говорив раз піп казання із письма святого (Рудан., Співомовки.., 1957, 40);

— Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 239);

*У порівн. Не розуміючи мадярської мови, я стояв мов на турецькім казанню (Фр., III, 1950, 219).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. казання — каза́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. казання — див. проповідь Словник церковно-обрядової термінології
  3. казання — -я, с. Повчальна промова в церкві; проповідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. казання — ка́зання → казанє Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. КАЗАННЯ — • КАЗАННЯ , проповідь - жанр давньої укр.л-ри. Див. Ораторсько-проповідницька проза. Учительна література. Українська літературна енциклопедія
  6. казання — ПРО́ПОВІДЬ (промова релігійноповчального змісту, яку виголошують у церкві під час відправи), ПОВЧА́ННЯ, КАЗА́ННЯ (КА́ЗАНЬ рідше) церк., ПРОМО́ВА церк. О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослуження (О. Словник синонімів української мови
  7. казання — Каза́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. казання — Каза́ння, -ня с. 1) Говореніе. 2) = казань. Словник української мови Грінченка