1. Словник синонімів української мови

казання

ПРО́ПОВІДЬ (промова релігійноповчального змісту, яку виголошують у церкві під час відправи), ПОВЧА́ННЯ, КАЗА́ННЯ (КА́ЗАНЬ рідше) церк., ПРОМО́ВА церк. О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослуження (О. Маковей); Почався не так урочистий, як обтяжливий обряд вінчання, бо .. довелося вислухати коротке казання архієпископа Партвіга (П. Загребельний); Отець Євграф з церковного амвону говорить казань про блудного сина (Ф. Малицький); — Як благочинний, я скажу промову великому князеві, блисну красномовністю... (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. казання — каза́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. казання — див. проповідь Словник церковно-обрядової термінології
  3. казання — -я, с. Повчальна промова в церкві; проповідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. казання — ка́зання → казанє Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. КАЗАННЯ — • КАЗАННЯ , проповідь - жанр давньої укр.л-ри. Див. Ораторсько-проповідницька проза. Учительна література. Українська літературна енциклопедія
  6. казання — Каза́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. казання — КАЗА́ННЯ, я, с. Повчальна промова в церкві; проповідь. Говорив раз піп казання із письма святого (Рудан., Співомовки.., 1957, 40); — Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 239); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  8. казання — Каза́ння, -ня с. 1) Говореніе. 2) = казань. Словник української мови Грінченка